Антон, 55 - 25 января 2011 21:28

Відчуваю себе покинутим,
Одиноким і неприкаянним.
Все життя у безодню кинуте
Біля мене вороння – зграями.

А колись мріяв в небо полинути,
Все на світі яскравими барвами
Фарбував та не стало милого
І усе заховалось за хмарами.

Я ще жду ,я жду ту годиноньку-
Повернеться коханий з далеку
І веселе промінні райдуги
Доторкнеться до серця зляканного.

Гадюкою повзе в чеканні час.
Клубок тремтячий підпирає груди.
Телефоную,та зв’язок урвавсь.
Коли ж тебе зустріну знову,любий?

Твоє волосся гладив би всю ніч.
Цілунками покрив би твоє тіло.
В обіймах задушив, як тоді,
Коли в обох душа і серце мліли!

І день не день, і темна ніч не ніч.
Думки рояться вуликомстривоженним.
Скажи мені, о Боже в чому річ?
Де ти пропав,мій невловимий сужений?

Твоя любов-після зими тепло!
Твоє кохання – оргій ніч бурхлива!
Вернись до мене- ти моє крило!
Безкрилому життя мені не миле.

• 
• 
•