Антон, 55 - 24 января 2011 00:57

За тричі таємничою межею,
куди не пробираються чоловіки,
ми вшановуємо тебе, нічна Астарта,
Мати Світу, Фонтан божественного життя!
Я розкрию дещо з тайн, але не більше дозволеного.
Навколо увінчаного Фалоса
сто двадцять жінок розгойдуються, стогнучи.
Посвячені одягнені чоловіками, інші — в розрізаних туніках.
Дими пахощів, дими факелів пливуть між нами, як хмарки.
Я плачу пекучими сльозами.
Біля ніг Бербеї ми всі кидаємося на спини.
Нарешті, коли релігійний акт виконаний,
і пурпурний фалос занурений у Єдиний Трикутник,
тоді й починається містерія...
але про те я промовчу...

• 
• 
•