Наверх
Ярослава, 57 - 26 апреля 2010 22:11
Все
Отредактировано:27.04.10 19:17
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
Я не скажу і в пам'яті - коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.
Ліна Костенко[/COLOR]
Добавить комментарий
Комментарии: 1
Невдача і сльози відчаю,
Ридання і тихий плач.
-Для тебе я буду вічною!
За це ти мене пробач!
Кликати смерть у розпачі
І знову її не знайти.
Лиш гучно кричати до постаті:
- Для тебе я вічна, прости!
Падати і розбиватися,
І знову злітати до зір.
Не треба в мені сумніватися,-
Я просто безсмертна, повір!
Пекельний вогонь гарячий
Згасити кров"ю з долонь
На мене поглянь і побачиш
Для тебе я - вічний вогонь.
Невдача і сльози відчаю,
Ридання і тихий плач...
Для тебе я буду вічною,
За це ти мене пробач!
Ридання і тихий плач.
-Для тебе я буду вічною!
За це ти мене пробач!
Кликати смерть у розпачі
І знову її не знайти.
Лиш гучно кричати до постаті:
- Для тебе я вічна, прости!
Падати і розбиватися,
І знову злітати до зір.
Не треба в мені сумніватися,-
Я просто безсмертна, повір!
Пекельний вогонь гарячий
Згасити кров"ю з долонь
На мене поглянь і побачиш
Для тебе я - вічний вогонь.
Невдача і сльози відчаю,
Ридання і тихий плач...
Для тебе я буду вічною,
За це ти мене пробач!