Наверх
Ярослава, 57 - 26 апреля 2010 21:11
Все
Отредактировано:27.04.10 19:21
В ту хвилину, як я міцно сплю,
Зазираєш в заплакані очі
І шепочеш: не плач, я люблю!..
Я слова твої чую душею
І крізь сон усміхаюсь тобі,
Твої очі горять надо мною
В невимовній, глибокій журбі.
Ти жагуче мене обіймаєш,
В тих обіймах я млію вві сні,
Поцілунками душу виймаєш,
Вириваєш ти серце мені.
Відкриваю заплакані очі...
Навкруги порожнеча німа.
В тишині таємничої ночі
Мого щастя нема як нема.
Дмитро Загул
[/COLOR]
Добавить комментарий
Комментарии: 1
Пусто... Яка мені пустка...
Пусто в моїй душі...
Чому ти мене не відпустиш?
Навіщо оці міражі?
Я так смертельно втомилась, -
Дозволь, я нарешті піду...
Вже й туга об тебе розбилась,
Вже й новий палац не зведу...
Уже ні мовчать, ні співати...
Я сили не маю іти,
І нікуди заховатись
Від світу, в якому ти.
І нікуди себе діти,
Нема сил відійти.
Залиш мене сам... Бродитиму
краєчками самоти.
Залиш мене сам! Благаю!
На волю мене пусти!
Із цього смертельного раю
сама не знайду путі...
Пусто в моїй душі...
Чому ти мене не відпустиш?
Навіщо оці міражі?
Я так смертельно втомилась, -
Дозволь, я нарешті піду...
Вже й туга об тебе розбилась,
Вже й новий палац не зведу...
Уже ні мовчать, ні співати...
Я сили не маю іти,
І нікуди заховатись
Від світу, в якому ти.
І нікуди себе діти,
Нема сил відійти.
Залиш мене сам... Бродитиму
краєчками самоти.
Залиш мене сам! Благаю!
На волю мене пусти!
Із цього смертельного раю
сама не знайду путі...