Наверх
Войти на сайт
Регистрация на сайте
Зарегистрироваться
На сайте недоступна
регистрация через Google

румбамбар, 44 - 13 ноября 2008 10:54

Все
- Що, зле? Здохнути хочеш? Хочеш.
Голос не питав, він стверджував. Я підняв голову. Андруюха навпроти щось п’яним голосом розказував про родину. Але говорив не він. Примружившись, я побачив власника голосу- він сидів на спинці кумового крісла. Якесь мале, і не зелене, і на змія не схоже, воно було подібне на карамельку, що випала з писка на пісок.
-Андрюх, ти теж то чув?
Він здивовано поглянув на мене. Потім - на залишки пойла в пляшці і розлив їх в чашки.
«Карамель» все те мовчки споглядало, дочекалось допоки ми допили і заговорило знову:
-Ти думаєш, що то щось вирішить і на тому все закінчиться?
Воно засміялось.
-Ти житимеш знов і знов, ти проживатимеш своє життя доти, доки не проживеш його правильно.
Добавить комментарий Комментарии: 0
Мы используем файлы cookies для улучшения навигации пользователей и сбора сведений о посещаемости сайта. Работая с этим сайтом, вы даете согласие на использование cookies.