румбамбар, 44 - 7 августа 2008 09:19

-Привіт, брате. Давно не бачились, чув як ти був останнього разу...
-Здоров, здоров...в мене враження вже, що ти мене оминаєш. Так ніби боїшся зустрітись, чи парасолю загубив вчергове?
-Та нє, парасоля є, тільки ти шось приходиш, або коли я на роботі, або вже й сон не подолаю... бачив її?
-Кого? Її? Бачив. Вчора зустрілись. Вона як завжди не чекала, спочатку не встигла, а потім і не втікала...стояла посеред вулиці, мокра, футболка обліпила тіло, дрижаки охопили, а сама стоїть і посміхається...щаслива така...
-Вона ...любить вона тебе.
-Любить. Не те, що ти. Кажеш любиш, а потім виявляється, що тільки коли ми по різні сторони одного шкла... :)
-Ми ж родина, інакше не можна
Сміється. Він знає, він розуміє, він бачить її і чує. Він був до мене, буде і потім, він назавжди залишиться моїм таємним зв’язковим. Не тільки моїм, багатьох. Він - нічий і всіх. Дехто шукає в ньому очищення, яке починається з пилюки вулиць і закінчується десь глибоко всередині, дехто просто дивиться на довгі струмки води, що тягнуться вниз невідомо звідки, і гадає про їх джерело. А я з ним зрідка розмовляю.

• 
• 
•