Наверх

Войти на сайт

Регистрация на сайте

Зарегистрироваться

На сайте недоступна
регистрация через Google

В Вашем браузере отключено выполнение сценариев.
Сайт может работать неправильно.

« Вернуться в дневник

Надя, 36 - 23 июля 2008 22:31

Все

Я не хочу нікого осуджувати,коженв праві мати свою думку.Я розкажу одну історію.Я її думала не публікувати але один мій знайомий сказав щоб я її написала і розказала.Історія починається ще далекого2008 року коли ми з моїм другом завели серйозну тему на рахунок релігії.Він сказв мені тоді річ з якою з якою я тоді категорично не погоджувалась і категорично сперечалась.Він сказав що він ходить в церкву для того,щоб помолитись Богу,а священника він не слухає і не довіряє їм.Пройшов майже рік і я тепер починаю з ним погоджуватися.Мої друзі були свідками того як наші священники віддихають.Отже хороший віддих.Дружина вдома,молоденька дівчина коханка з тобою на природі,смачні шашлики,грязні анекдоти і халявні гроші.Саме такий віддих полюбляють деякі наші свящинники.Після такої історії я задумалась чи варто мені робити пожертви на церкву,чи ідуть мої гроші на справді добрі діла.Скарги на діяльність нашиєх свящинників останнім часом ми можемо почути доволі часто.Отже робім висновки

Добавить комментарий Комментарии: 7

Сокровище , лет30 июля 2008 10:59

Ответить

Аналогично не раз возникал вопрос...наверно перед каждым. Пример: У нас просят мылостыню, будь это бедные, калеки, цигане, бомжи...
И дело в том, что все мы прекрасно понимаем, что 90% таких пожертвований идет не на те вещи, что люди указывают в своих просьбах. Если проще, то за наши (в прошлом) деньги потом покупают алкоголь.
Вопрос: Зная последующие использование наших пожертвований должны ли мы подавать милостыню?

Ответ нашла в Библии: “Просящему у тебя дай, и от хотящего занять у тебя не отворачивайся” (Матф.5:42).

Показать ответы (4)

румбамбар , 44 года24 июля 2008 14:53

Ответить

був свідком майже такої ж ситуації.

ставив собі такі ж питання - потім.

відповіді не знайшов

Роман , года24 июля 2008 14:16

Ответить

На щастя я з такими фактами не знайомий, але припускаю,що це реально,на жаль.Але мені здається, що не нам їх судити,свій суд вони отримають,як і кожен із нас. Найважливіше це те, щоб такі випадкі,хочу вірити,що поодинокі, ні в якому разі не впливали на нашу віру в Бога, на наше бажання молитись і ходити до церкви. А рішення цієї проблеми дуже просте. Навіть у невеликому містечку є декілька церков,і можна рано чи пізно вибрати ту церкву і того священника,який випромінює довіру(бо як на мене довіра до священника має велике значення, бо тоді його настанови дійсно впливають на нас). Хоча звичайно в будь-якому випадку такі речі неприємні.