румбамбар, 44 - 10 июля 2008 09:22

Будинок стояв розгорнутою книжкою, розвернувши вікна 4-х під’їздів у двір, утворений «сторінками книги». Тож звук тріпання хідників чув весь будинок, точніше всі ті його жителі, які ще не спали в 11 годині вечора. Таких було мало, загартовані близьким розташуванням аеропорту та широким перехрестком двох транспортних магістралей, вони вже давно звикли до постійного шуму цього міста. Але ж вони-це не всі :)
Звук був дивний. Перший удар- легкий, мовби перевіряючи, чи ніхто не спішить сказати декілька гарних слів власнику тріпачки, після цього сила наростала і наступних два удари явно вибивали пилюку з хідника...а може то була жінка? Неважливо, сон пішов.
По кривій дузі від вікна 9-го поверху до перекладини, де й відбувається процес вибивання, метрів 30...дрібниця...
«Друже мій, не витирай ноги, принось сміття в свою хату, нехай час твого прибирання прийде якомога швидше. Бажання чистоти-це святе. Нечупарам не місце на цій землі!!!!!!! І як бонус за всесвітню чистоту, уособлену в настільки значній персоні тебе чекає сюрприз у вигляді салюту – петарда на твою честь, що прилетить з вікна 9-го поверху.»

P.S. Прикупи прального порошку

• 
• 
•