Наверх
Войти на сайт
Регистрация на сайте
Зарегистрироваться
На сайте недоступна
регистрация через Google

Jon, 44 - 8 сентября 2007 14:33

Все
Сьогоднві у цей чудовий, дощиком политий, суботній вечер, я вам хочу довести своє бачення стосовно друзів.
Все почалось з того часу коли я приїхав до Києва :) трошечки більше ніж 3 роки назад. Я зустрівся з людьми і відчув усю любов незнайомих людей (де люди були природніми, не носили масок і відвертість їх у своїх вчинках та поясненні мені ситуації яка відбувається не знала меж). Цим людям я безмежно вдячний, за те, що вони є вони воїни і одночас побратими по думці та вільному життю.....
дякую вам пацани (брати), вам з великою гордісттю можу сказати Cherezos (б"ю себе два рази в груди, і виношу від себе випрямлену руку на кінці якої два розтопирених пальці у вигляді Вікторії). Для тих хто не знає - це найвища фрма респекту (конкретної і покірної УВАЖУХИ!!!!)
Але нажаль у житті кожної людини відбувається їх момент модернізайії та розвитку (переходу на інший щабель).
В якійсь мірі кожен до мого віку має визначитись зі своїми приоритетами та життєвими напрямками. Комусь необхідна в житті найбільше мама, комусь цікаві більш за все гроші, хтось любить рух (не політичну партію, а вечірки, абсент, жінок і грощі), а комусь все це остопизділо по саме горло - тіпа про мене.
Ось проходить час і починаєш розуміти що ти переріс на щабель двох останніх, і тобі хочеться чогось іншого (сім"ї, дітей) але не визнаяченність у своїх власних позиціях не дає можливості реалізуватись (тобто питання власного Я).
А звідци і депресія і не бажання чогось нового, все переходить до питання дрейфування у відкритому і безмежному океанні цього життя. Питання тільки в тому, що час біжить і ти з кожною хвилдиною старієш :) як це не прикро......
(далі буде.....)
Добавить комментарий Комментарии: 0
Мы используем файлы cookies для улучшения навигации пользователей и сбора сведений о посещаемости сайта. Работая с этим сайтом, вы даете согласие на использование cookies.