Наверх
Войти на сайт
Регистрация на сайте
Зарегистрироваться
На сайте недоступна
регистрация через Google

sekleta, 55 - 24 мая 2011 18:39

Все
Буденне.

Мефодик стоїть в кошичку (це ми так називаємо манеж). Я читаю «Їсти, молитись, кохати» з монітора. Я тепер щодня читаю кілька сторінок. На фоні нашого лисогірського життя розповіді про італійські ресторани – саме те,що треба, для повного щастя.

Тут в хату влітає Йона з черговою мишею в зубах. За останні дні я відкрила для себе нові грані котячої особистості. Виявилось, що Йона – садистка. Так, так, для неї мало просто зловити і придушити мишу, треба ще добряче помучити жертву перед стратою. Якщо миша здалась без бою, в надії на легку смерть, то марні її сподівання. Йона їсти не хоче, вона хоче забави.
Миша – не знаю чого хоче, вона лежить, притворившись трупом бездиханним, але Йону не обманеш. Вона штурхає труп лапкою, мовляв, давай, рухайся, і мишці доводиться вставати . Вона пищить, я верещу, Мефодик аж підстрибує в кошичку, так цікаво, Йона бігає за мишкою, мама – за Йоною з віником, а всі разом – мотають кола по кімнаті. До речі, мій марафон з віником не дав ніяких результатів,Йона настільки сконцентрована на миші, що просто не звертає на мене уваги, а я боюсь вдаватись до більш радикальних дій ,наприклад, вигнати Йону з хати,бо тоді доведеться мати справу зі справжньою живою недресированою мишею де не будь під шафою чи буфетом..
Правда, з кожною хвилиною миша стає все менш живою, і врешті Йона запихає її під стару газету,що валяється біля дивану. Киця уявляє собі продовження забави у формі рольової гри, от вона гуляє по кімнаті, знаходить газету, заглядає під неї :
-Що це? Хто це ? Мишка? Звідки? ,- ну і так далі за сценарієм, наскільки вистачить фантазії. Для більшої насолоди Йона залазить під диван і готується до фінального виходу.
Та насправді – зараз мій вихід. Я теж вмію гратися, і тому швиденько хапаю газету з мишею і виношу на город. Миша, нарешті, справляє враження справжнього трупа і я обережно присипаю її землею. Спочивай з миром, мишко, сподіваюсь, в минулому житті ти була не Гітлером і не Ельзою Кох.
А тим часом в кімнаті – Йона пропустила мій хід. І тепер гадає, куди ж поділась її цяця?
- Мишко, де ти ? Ку-ку?
Ні мишки, ні газети. Під Мефодьчиним пледом, тричі заглядала - нема, під шафою – чотири рази залазила – пусто, за буфетом,прогулялась двічі, наче випадково – нічого, під духовку, засунула лапу, один раз – безрезультатно, вісім разів обійшла кімнату – марно, підступна миша зникла безслідно.
-Мабуть, надвір втекла, - вирішила розстроєна Йона і рушила за двері.
Шукати нових пригод. На свою і мою голову.

Добавить комментарий Комментарии: 0
Мы используем файлы cookies для улучшения навигации пользователей и сбора сведений о посещаемости сайта. Работая с этим сайтом, вы даете согласие на использование cookies.